Захистимо профтехосвіту всім суспільством!
Спільна робота активу Соціалістичної партії України, Всеукраїнської асоціації працівників профтехосвіти, освітянських профспілок у підтримку системи профтехосвіти в Україні щойно принесла певні результати.
До її розв’язання були задіяні небайдужі народні депутати, комітет Верховної Ради з науки і освіти. На пленарному засіданні Верховна Рада внесла зміни до Бюджетного кодексу (Реєстр. № 3831-2) та до Закону „Про Державний бюджет України на 2016 рік” (Реєстр. № 3830-3). Частково проблема вирішена через повернення до процедури фінансування професійно технічних навчальних закладів (ПТНЗ) минулого року. Проте чому таке сталося?
Без будь якого обгрунтування нинішній Уряд України, Міністерство освіти вирішили донищити систему ПТНЗ. За роки «Великої приватизації» апетит на землю та приміщення профтехучилищ був занадто великим: знищено близько 500 таких навчальних закладів. Особливо активно діяли олігархи у м. Києві, Харкові, Львові, Дніпропетровську інших містах та селищах. За даними статистики нині в Україні функціонує 936 професійно-
технічних навчальних закладів різного галузевого спрямування, в яких навчається близько 400 тис осіб, а ще 5 років їх було 994. Проте міністр освіти і науки України Сергій Квіт вважає: «Смисл такий. У нас зараз 1200 училищ. Це відголосок радянських часів, індустрії, яка працювала у той час. Тої мережі підприємств зараз не існує, вона дуже змінилася, а радянська мережа ПТУ залишилася. До того ж часто в них вчаться замало учнів. Це не продуктивно. Через це ми створимо новий тип учбових закладів — регіональний, багатопрофільний центр професійної освіти. Їх може бути декілька десятків. У таких центрах можуть бути декілька тисяч студентів і різноманітні професії». Відчутно, що міністр не фахівець і зовсім не обізнаний з системою ПТНЗ, бажає запровадити в Україні Нідерландську систему. Запитується у міністра: а Українська економіка, рівень життя відповідає Нідерландам? Хіба невідомо, що найбільш схожа до нашої є Німецька система профтехосвіти, яка перейняла у свій час досвід СРСР.
У свій час у Російській Федерації пішли по шляху закриття ПТНЗ, а зараз вкладають величезні кошти, щоб її відновити. Складається враження, що головний освітянин країни не володіє проблемою розвитку продуктивних сил країни. Нині на кожного учня ПТНЗ приходиться 5 студентів ВНЗ, а у Києві 20, Харкові 14. Що це за стратегія?
У селах немає підготовлених трактористів, комбайнерів, на підприємствах відсутні токарі, робітники з обробки металу, дерева, пластмаси тощо. На службі зайнятості 70% вакансій припадає на робітничі професії. Постає запитання: хто буде вирощувати хліб, ремонтувати автомобілі, готувати їжу? Хто буде будувати житло, підприємства, літаки, танки та ін.? Китайці? Турки? Люди з Африки? Емігранти? В уряді уже працюють іноземці, а толк який?
Крім цього можновладці не розуміють, що ПТНЗ виконують величезну соціальну функцію: куди ж подіти 400 тисяч дітей, які нині в училищах навчаються, виховуються, чимось зайняті. Викинути на вулиці, а далі що? Під час Великої депресії у США держава створила мільйонні трудові табори.
Нинішній уряд та міністерство освіти та науки всі турботи ПТНЗ намагаються перекласти на місцеві бюджети. От і догралися. Напівсонні депутати вночі прийняли Державний бюджет на 2016 р. і перший місяць 2016 року залишили 87 профтехучилищ у 14 областях України без жодної копійки. Якщо уряд, міністерство не розуміють можливості бюджетів невеличких міст, селищ, географії системи ПТНЗ, то про що можна говорити. Навіть учнів-сиріт на цілий місяць залишили голодними й холодними. І Слава Профтехосвітянам, що вони поділилися з цими дітьми власним теплом і харчами. Чи розуміють кермачі, що у тому чи іншому ПТНЗ навчаються діти з різних районів, міст, областей. Їх що не пускати до училищ, бо вони уже «чужі» для регіону де побудоване училище.
За роки незалежної України в результаті боротьби ВАПП за виживання профтехосвіти створена певна стабільність, рівновага. Якщо її порушити, то буде збурення. Профтехосвіта не вимагає додаткових фінансових витрат: дайте те, що було у 2015 р. і не передавайте Державну землю й приміщення у власність місцевих громад – інакше буде деребан.
Передача урядом та міністерством таких закладів на рівень міст обласного значення порушує принцип субсидіарності, обмежується право на доступність професійно-технічної освіти особами, які приїхали на навчання з інших областей і міст та позбавляє їх конституційного права на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей.
Оскільки в межах профтехосвіти діти також отримують загальну середню освіту, то вони повинні мати підтримку держави, як і кожна українська дитина у школах.
Голова комітету з науки і освіти Л.Гриневич заявила: „Ще одна субвенція має йти на підтримку підготовки робітничих кадрів. Це не означає, що буде повне покриття цієї підготовки – вона здійснюватиметься за рахунок бюджетів обласного рівня і міст обласних центрів, але частково ця субвенція також потрібна, бо є гостродефіцитні спеціальності. Також держава має право регулювати підготовку яких робітничих кадрів необхідно підтримати”. Проте це також половинчасте рішення, бо запроваджується принцип спекуляцій.
Перший заступник голови Комітету з питань науки та освіти О.Співаковський висловив слушну думку: дану нагальну проблему Міністерство освіти і науки повинно вирішувати через чітке стратегічне бачення місця профтехосвіти в загальній системі освіти.
У Соціалістичній партії України чітка позиція: конституційно закріпити землю, приміщення, майно ПТНЗ як державну власність; забезпечити державне фінансування системи на рівні 10% від ВВП; закріпити призначення на посаду директора ПТНЗ за міністерством освіти і науки на контрактній основі; залучити роботодавців до формування замовлення на робітничі кадри, виділення коштів на відтворення матеріальної бази на пільгових умовах; створити Державну структуру відтворення та планування трудових ресурсів, яка б була підпорядкована Кабінету Міністрів (відповідні кадри вивести з міністерства освіти та науки, міністерства праці та соціального захисту, міністерства економіки без виділення додаткового фінансування); забезпечити рівний доступ дітей до одержання якісної освіти; вивести із обслуговування Державної казначейської служби рахунки спецфонду ПТНЗ та надати право ПТНЗ самостійно використовувати зароблені власними силами кошти спецрахунків; усунути суперечність між традиційною системою профтехосвіти та новим економічним порядком через запровадження Державою нових правил гри, за якою бізнес повинен за підготовку робітничих кадрів забезпечити її розвиток, згідно вимог сучасного виробництва; впровадити норми щодо визначення розмірів окладів заробітної плати працівникам освіти за всіма розрядами ЄТС, виходячи із законодавчо затвердженої мінімальної заробітної плати.
Після організованого виступу у захист системи ПТНЗ вдалося привернути увагу суспільства до проблеми підготовки трудових ресурсів в Україні, бо це проблеми національної безпеки держави, але перші успіхи не повинні заспокоювати. Проблема до кінця не вирішена, вона лише дещо згладжена.
Без будь якого обгрунтування нинішній Уряд України, Міністерство освіти вирішили донищити систему ПТНЗ. За роки «Великої приватизації» апетит на землю та приміщення профтехучилищ був занадто великим: знищено близько 500 таких навчальних закладів. Особливо активно діяли олігархи у м. Києві, Харкові, Львові, Дніпропетровську інших містах та селищах. За даними статистики нині в Україні функціонує 936 професійно-
технічних навчальних закладів різного галузевого спрямування, в яких навчається близько 400 тис осіб, а ще 5 років їх було 994. Проте міністр освіти і науки України Сергій Квіт вважає: «Смисл такий. У нас зараз 1200 училищ. Це відголосок радянських часів, індустрії, яка працювала у той час. Тої мережі підприємств зараз не існує, вона дуже змінилася, а радянська мережа ПТУ залишилася. До того ж часто в них вчаться замало учнів. Це не продуктивно. Через це ми створимо новий тип учбових закладів — регіональний, багатопрофільний центр професійної освіти. Їх може бути декілька десятків. У таких центрах можуть бути декілька тисяч студентів і різноманітні професії». Відчутно, що міністр не фахівець і зовсім не обізнаний з системою ПТНЗ, бажає запровадити в Україні Нідерландську систему. Запитується у міністра: а Українська економіка, рівень життя відповідає Нідерландам? Хіба невідомо, що найбільш схожа до нашої є Німецька система профтехосвіти, яка перейняла у свій час досвід СРСР.У свій час у Російській Федерації пішли по шляху закриття ПТНЗ, а зараз вкладають величезні кошти, щоб її відновити. Складається враження, що головний освітянин країни не володіє проблемою розвитку продуктивних сил країни. Нині на кожного учня ПТНЗ приходиться 5 студентів ВНЗ, а у Києві 20, Харкові 14. Що це за стратегія?У селах немає підготовлених трактористів, комбайнерів, на підприємствах відсутні токарі, робітники з обробки металу, дерева, пластмаси тощо. На службі зайнятості 70% вакансій припадає на робітничі професії. Постає запитання: хто буде вирощувати хліб, ремонтувати автомобілі, готувати їжу? Хто буде будувати житло, підприємства, літаки, танки та ін.? Китайці? Турки? Люди з Африки? Емігранти? В уряді уже працюють іноземці, а толк який?
Крім цього можновладці не розуміють, що ПТНЗ виконують величезну соціальну функцію: куди ж подіти 400 тисяч дітей, які нині в училищах навчаються, виховуються, чимось зайняті. Викинути на вулиці, а далі що? Під час Великої депресії у США держава створила мільйонні трудові табори.
Нинішній уряд та міністерство освіти та науки всі турботи ПТНЗ намагаються перекласти на місцеві бюджети. От і догралися. Напівсонні депутати вночі прийняли Державний бюджет на 2016 р. і перший місяць 2016 року залишили 87 профтехучилищ у 14 областях України без жодної копійки. Якщо уряд, міністерство не розуміють можливості бюджетів невеличких міст, селищ, географії системи ПТНЗ, то про що можна говорити. Навіть учнів-сиріт на цілий місяць залишили голодними й холодними. І Слава Профтехосвітянам, що вони поділилися з цими дітьми власним теплом і харчами. Чи розуміють кермачі, що у тому чи іншому ПТНЗ навчаються діти з різних районів, міст, областей. Їх що не пускати до училищ, бо вони уже «чужі» для регіону де побудоване училище.За роки незалежної України в результаті боротьби ВАПП за виживання профтехосвіти створена певна стабільність, рівновага. Якщо її порушити, то буде збурення. Профтехосвіта не вимагає додаткових фінансових витрат: дайте те, що було у 2015 р. і не передавайте Державну землю й приміщення у власність місцевих громад – інакше буде деребан.
Передача урядом та міністерством таких закладів на рівень міст обласного значення порушує принцип субсидіарності, обмежується право на доступність професійно-технічної освіти особами, які приїхали на навчання з інших областей і міст та позбавляє їх конституційного права на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей.
Оскільки в межах профтехосвіти діти також отримують загальну середню освіту, то вони повинні мати підтримку держави, як і кожна українська дитина у школах. Голова комітету з науки і освіти Л.Гриневич заявила: „Ще одна субвенція має йти на підтримку підготовки робітничих кадрів. Це не означає, що буде повне покриття цієї підготовки – вона здійснюватиметься за рахунок бюджетів обласного рівня і міст обласних центрів, але частково ця субвенція також потрібна, бо є гостродефіцитні спеціальності. Також держава має право регулювати підготовку яких робітничих кадрів необхідно підтримати”. Проте це також половинчасте рішення, бо запроваджується принцип спекуляцій.
Перший заступник голови Комітету з питань науки та освіти О.Співаковський висловив слушну думку: дану нагальну проблему Міністерство освіти і науки повинно вирішувати через чітке стратегічне бачення місця профтехосвіти в загальній системі освіти.
У Соціалістичній партії України чітка позиція: конституційно закріпити землю, приміщення, майно ПТНЗ як державну власність; забезпечити державне фінансування системи на рівні 10% від ВВП; закріпити призначення на посаду директора ПТНЗ за міністерством освіти і науки на контрактній основі; залучити роботодавців до формування замовлення на робітничі кадри, виділення коштів на відтворення матеріальної бази на пільгових умовах; створити Державну структуру відтворення та планування трудових ресурсів, яка б була підпорядкована Кабінету Міністрів (відповідні кадри вивести з міністерства освіти та науки, міністерства праці та соціального захисту, міністерства економіки без виділення додаткового фінансування); забезпечити рівний доступ дітей до одержання якісної освіти; вивести із обслуговування Державної казначейської служби рахунки спецфонду ПТНЗ та надати право ПТНЗ самостійно використовувати зароблені власними силами кошти спецрахунків; усунути суперечність між традиційною системою профтехосвіти та новим економічним порядком через запровадження Державою нових правил гри, за якою бізнес повинен за підготовку робітничих кадрів забезпечити її розвиток, згідно вимог сучасного виробництва; впровадити норми щодо визначення розмірів окладів заробітної плати працівникам освіти за всіма розрядами ЄТС, виходячи із законодавчо затвердженої мінімальної заробітної плати.
Після організованого виступу у захист системи ПТНЗ вдалося привернути увагу суспільства до проблеми підготовки трудових ресурсів в Україні, бо це проблеми національної безпеки держави, але перші успіхи не повинні заспокоювати. Проблема до кінця не вирішена, вона лише дещо згладжена.
Прес-центр Соціалістичної партії України
Комментариев нет:
Отправить комментарий