История

Соціалістична партія України  (СПУ) була створена 26 жовтня 1991 р. як відповідь на об’єктивну потребу суспільства у новій лівій політичній силі після припинення діяльності КПУ (КПРС). Активне ядро  партії склали колишні члени КПУ не ортодоксального спрямування, які виступали за корінні зміни в державі, суспільстві, партії. Лідером СПУ був обраний  керівник комуністичної більшості у Верховній Раді УРСР Олександр Мороз.

Після реабілітації  КПУ, коли значна частина бувших комуністів повернулась до своїх оновлених лав,  СПУ  поступово трансформується  у лівоцентристську партію європейського типу, керуючись  принципами Соціалістичного інтернаціоналу.

Базові ідеологічні пріоритети СПУ – демократичний соціалізм, соціальна справедливість, свобода, солідарність - та відповідні  політичні установки  привертають увагу до партії  соціально незахищених верств населення, тих, хто  «виживає» за рахунок власної праці та особистих здібностей.

Партія представляє інтереси людей найманої праці, яка нещадно експлуатується, дрібних підприємців та середнього бізнесу, позбавлених нормальної конкуренції олігархічним криміналом і корумпованим чиновництвом, селян, інтелігенції, працівників бюджетної сфери.

У грудні 1993 року СПУ логічно стає  опозиційною до влади, яку уособлювали президент Леонід Кравчук та прем'єр-міністр Леонід Кучма в тому режимі, що пізніше достав назву «кучмізм».

На парламентських виборах 1994 р. до Верховної Ради України було обрано 14 представників СПУ. У травні 1994 року лідер соціалістів Олександр Мороз вперше став Головою Верховної Ради.

Позиція СПУ  та її лідера щодо ухвалення Конституції 1996 р. була активною і  відіграла визначальну роль в її прийнятті.

 В 1997 році партія розпочала реалізацію плану зі створення "загальнодемократичного фронту". Створюється єдиний передвиборчий блок між СПУ та Селянською партією, який на парламентських виборах 1998 року  здобув  8,5%  голосів і отримав 29 місць в парламенті.

В 2000 році СПУ  після оприлюднення «плівки Мельниченка» виступає  ініціатором і організує проведення масштабних та резонансних акцій  непокори «Україна без Кучми», «Повстань, Україно!».

СПУ, позиціонуючись як адепт парламентсько-президентської республіки в Україні, в грудні 2004 року, домагається прийняття рішення про впровадження політичної реформи, суттю якої є суттєве обмеження влади Президента України та розширення повноважень місцевого самоврядування.

Після парламентських виборів 2006 року СПУ на підставі серйозних ризиків через протистояння «померанчевих» лідерів виходить з коаліційної угоди між фракціями БЮТ, «Наша Україна» та СПУ  та створює Антикризову коаліцію з Партією Регіонів і КПУ для виводу країни з критичного стану.

Микола Ілліч Садовий

Цей політичний крок було використано опонентами для шельмування партії  та її лідера О. Мороза, обвинувачення в зраді.

На неконституційних  позачергових парламентських виборах 2007 року СПУ в силу різних причин залишається поза парламентом і значно втрачає свій вплив на політичне життя в Україні. Набирала обертів і внутрішня партійна криза. В цих складних умовах партія та її керівництво зосередилась на відновленні довіри людей, проголошенні нових ініціатив   щодо реформування суспільства і влади.

У серпні 2015 року на черговому  з’їзді партії новим головою СПУ було  обрано Миколу Ілліча Садового .